Категорично не погоджуюсь з очільником Українського інституту національної пам’яті(УІНП) Володимиром В’ятровичем, щодо його намагань перекреслити в нашій свідомості значення Дня Перемоги над нацизмом.
Звичайно хай буде і свято Дня пам’яті і примирення, але пора б цим дуже «розумним» особистостям зрозуміти, що без Перемоги радянських солдат у Великій Вітчизняній війні хтозна де, і в якому статусі була б сьогоднішня Європа.
Саме тому я і моя родина продовжуємо 9 травня, в День Перемоги віддавати шану нашим, вже покійним батькам Рихлік Андрію Лукичу, командир роти зв’язку авіаційного полку, Рихлік Любов Павлівни, радистка авіаційного полку, Шелудько Василю Івановичу, командира артилерії полку.
З першого по останній день вони пройшли весь шлях тієї страшної війни, звільнивши спочатку свою землю, не зупинилися на кордоні, а перейшли його і допомогли Європі в Будапешті та Потсдамі, Берліні та Празі відчути на собі що таке свобода від нацизму.
Разом з ними ми завжди пам’ятаємо їх бойових побратимів і для себе в першу чергу друзів мого тестя та батька, армянина Акопян Григорія, українців Пересунько Миколу, Черняховського Степана.
Нещодавно разом з своїм зятем, Иван Иваненко, учасником бойових дій вже сьогоднішньої війни в складі добробату Донбас, були в його рідному селі на меморіалі загиблих односельців в роки Великої Вітчизняної війни, так там тільки його родичів на прізвище Іваненко загинуло 14 людей.
І як після такого забути День Перемоги і святкувати тільки те, що визначає для нас пан В’ятрович. Може простіше нам всім забути його, як страшний сон. З Днем Перемоги!
Володимир ШЕЛУДЬКО
