Для Олександра Строканя, керуючого партнера Mitrax, захист Україні зі зброєю в руках був безальтернативним рішенням. З першого дня повномасштабного вторгнення рф він проходить службу в лавах тероборони поблизу Києва. Про основні бойові завдання, набутий досвід, роботу фірми та відносини з клієнтами Олександр Строкань розповів в інтерв’ю «Юридичній практиці».
— Чому ви вирішили наближати перемогу саме зі зброєю в руках? У вас був військовий досвід?
— Ще до Нового року я розумів, що повномасштабна війна з росіянами обов’язково буде. Уже тоді я прийняв для себе рішення захищати державу та столицю. Для мене такий вибір був очевидний: я хоч і не маю бойового досвіду, але мій брат та батько воювали на Сході країни у найзапекліших боях в 2014–2016 роках. Тож для мене оборона країни та своєї сім’ї зі зброєю в руках – це справа честі та сімейних цінностей. Додатковим фактором стало розуміння з першого дня війни, куди та з ким я йду — це люди з бойовим досвідом, які не будуть сидіти на блокпостах і зможуть швидко «натаскати» мене у військовій справі.
>— Чи швидко потрапили до лав ТрО?
— До лав ТрО потрапив у перший же день, 24 лютого. Це було нескладно. Після отримання оперативної інформації про наближення ворога до Києва я зателефонував брату. Зранку його було призначено командиром взводу, тож за його вказівкою я вирушив до штабу. В той самий день мене відправили на першу бойову задачу зі зброєю в руках у бік лісів Пущі-Водиці.
— Які були основні завдання?
— Завдання в нашого підрозділу змінювалися з перебігом війни. У перші дні облаштовували засідки для зустрічі танкової колони противника — для цього ми мали NLAW та гранатомети з кулеметами. Потім укріплювали та утримували оборонні позиції в напрямку Гостомеля. Я безпосередньо був призначений оператором NLAW.
Після окупації російськими військами північно-східного напрямку ми зосередились на співпраці з українською артилерією та розвідниками. Здійснювали оперативні виїзди в Гостомель та Ірпінь для цілевказань і коректування артилерійського вогню та «Байрактарів» за допомогою аеророзвідки з наших безпілотників.
Оскільки в цих районах працювали радіоелектронні війська РФ, мій безпосередній обов’язок полягав в отриманні інформації радіозв’язком в умовній буферній зоні від «нульовки» (де перебувала наша група) та її переданні іншими засобами зв’язку особам, які могли миттєво відреагувати вогнем по цілях противника. В цих умовах їхня артилерія намагалася нас погасити. Прилітало щільно, за 50-100 метрів від мене. У стрілецькому бою в Гостомелі загинув один із найдосвідченіших наших побратимів. Інший з пораненням потрапив у полон.
Наразі, після звільнення нашого сектору від ворогів, вважаю потенціал нашого взводу вичерпаним, тож підрозділ переведено в південно-східному напрямку.
>— Багато юристів серед побратимів?
— Юристів серед побратимів мало: ще 2 людини із західних регіонів за загальної кількості взводу 42 людини. Юридичну роботу не обговорюємо. Не на часі.
— На кого полишили клієнтів і як загалом владнали проєкти (якщо були такі, що не зупинено)? Як загалом працює компанія сьогодні?
— Своїх клієнтів про службу за контрактом в ТрО не попереджав. Більшість із них закріплено за конкретними адвокатами нашої компанії, які організовують надання юридичних послуг. Тому для них нічого не змінилось. Ті клієнти, з якими спілкуюсь я, періодично телефонували з новими запитами. Тоді я делікатно скеровував їх на інших колег і просив турбувати лише у справді критичних ситуаціях.
Щодо роботи компанії – перші тиждень-півтора послуги не надавалися зовсім. Надалі ми продовжили поточні проєкти та організували декілька нових для надання послуг pro bono, пов’язаних із проблемами воєнного часу. Клієнти починають «прокидатися», з’являються запити на роботу — це, як на мене, дуже позитивний момент. Гроші та бізнес у державі починають знову крутитись.
>— Якби не потрапили до ТрО, який був ваш план Б?
— Іншого плану, окрім як захисту держави зі зброєю в руках, не розглядалось. Усе було вирішено ще до початку повномасштабної війни.
— Яку незавершену справу з попереднього життя завершите одразу після перемоги?
— Після закінчення війни є лише одна незавершена справа – діти. Цим і займусь :).
Від редакції: Проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь Української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
