Для Олександра Строканя, керуючого партнера Mitrax, захист Україні зі зброєю в руках був безальтернативним рішенням. З першого дня повномасштабного вторгнення рф він проходить службу в лавах Тероборони поблизу Києва. Про основні бойові завдання, набутий досвід, роботу фірми та відносини з клієнтами Олександр Строкань розповів в інтерв’ю «Юридичній практиці».
— Чому ви вирішили наближати перемогу саме зі зброєю в руках? У вас був військовий досвід?
— Ще до Нового року я розумів, що повномасштабна війна з росіянами обов’язково буде. Вже тоді я прийняв для себе рішення захищати державу та столицю. Для мене такий вибір був очевидний: я хоч і не маю бойового досвіду, але мій брат та батько воювали на сході країни у найзапекліших боях в 2014-2016 роках. Тож для мене оборона країни та своєї сім’ї зі зброєю в руках – це справа честі та сімейних цінностей. Додатковим фактором стало розуміння з першого дня війни куди та з ким я йду — це люди з бойовим досвідом, які не будуть сидіти на блокпостах і зможуть швидко «натаскати» мене у військовій справі.
>— Чи швидко потрапили до лав ТрО?
— До лав ТРО потрапив у перший же день, 24 лютого. Це було нескладно. Після отримання оперативної інформації про наближення ворога до Києва, я зателефонував брату. Зранку його було призначено командиром взводу, тож за його вказівкою я направився до штабу. В той же день мене відправили на першу бойову задачу зі зброєю в руках в сторону лісів Пущі-Водиці.
— Які були основні задачі?
— Задачі у нашого підрозділу змінювалися з ходом війни. У перші дні облаштовували засідки для зустрічі танкової колони противника — для цього ми мали NLAW та гранатомети з кулеметами. Потім укріплювали та утримували оборонні позиції в напрямку Гостомеля. Я безпосередньо був призначений оператором NLAW.
Після окупації російськими військами північно-східного напрямку ми зосередились на співпраці з українською артилерією та розвідниками. Здійснювали оперативні виїзди в Гостомель та Ірпінь для цілевказань і коректування артилерійського вогню та «Байрактарів» за допомогою аеророзвідки з наших безпілотників.
Оскільки в цих районах працювали радіоелектронні війська РФ, мій безпосередній обов’язок полягав в отриманні інформації по радіозв’язку в умовній буферній зоні від «нульовки» (де знаходилась наша група) та її передачі іншими засобами зв’язку особам, які могли миттєво відреагувати вогнем по цілях противника. В цих умовах їхня артилерія намагалася нас погасити. Прилітало щільно, в 50-100 метрів від мене. В стрілецькому бою в Гостомелі загинув один із найдосвідченіших наших побратимів. Інший з пораненням потрапив в полон.
Наразі, після звільнення нашого сектору від ворогів, вважаю потенціал нашого взводу вичерпаним, на разі підрозділ переведено у південно-східному напрямку.
>— Багато юристів серед побратимів?
— Юристів серед побратимів мало: ще 2 людини із західних регіонів при загальній кількості взводу 42 людини. Юридичну роботу не обговорюємо. Не на часі.
— На кого полишили клієнтів і як загалом владнали проєкти (якщо були такі, що не зупинені? Як загалом працює компанія сьогодні?
—Своїх клієнтів про службу за контрактом в ТРО не попереджав. Більшість з них закріплена за конкретними адвокатами нашої компанії, які організовують надання юридичних послуг. Тому для них нічого не змінилось. Ті клієнти, з якими спілкуюсь я, періодично телефонували з новими запитами. Тоді я делікатно перенаправляв їх на інших колег і просив турбувати лише у дійсно критичних ситуаціях.
Щодо роботи компанії – перші тиждень-півтора послуги не надавалися зовсім. Надалі ми продовжили поточні проєкти та організували декілька нових для надання послуг pro bono, пов’язаних з проблемами воєнного часу. Клієнти починають «прокидатись», з’являються запити на роботу — це, як на мене, дуже позитивний момент. Гроші та бізнес у державі починають знову крутитись.
>— Якби не потрапили до ТрО, який був ваш План Б?
— Іншого плану, окрім як захисту держави зі зброєю в руках не розглядалось. Все було вирішено ще до початку повномасштабної війни.
— Яку незавершену справу з попереднього життя, завершите одразу після перемоги?
— Після закінчення війни є лише одна незавершена справа – діти. Цим і займусь :).
Від редакції: Проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь Української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
